Основною привабливістю проекту є комплексний підхід при вирішенні задачі. Саме використання ріпаку дозволяє розвинути свою сировинну базу та отримати незалежність від імпортної сировини. Розвиток власної сировинної бази в прилеглих до заводу районах веде до розвитку сільського господарства в комплексі. Проектований комплекс буде виробляти не тільки біодизельне паливо, але і шрот, надзвичайно корисний компонент для комбікорму, що, в свою чергу, дає добрий поштовх для розвитку тваринництва. Біодизель не завдає шкоди навколишньому середовищу. Крім того, він піддається практично повному біологічному розпаду: у грунті або у воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99% біодизеля. Біодизель згорає з виділенням мінімуму токсичних відходів (сірка, свинець),знижується виділення вуглекислоти, вихлоп пахне рослинним маслом. Висока температура спалаху (120-130 градусів Цельсія) робить нове паливо значно безпечнішим за його нафтові аналоги.

При повному завантаженні комплекс повинен приймати для переробки 250000 тонн насіння олійних і виробляти 100000 тонн біодизеля, 150 000 тонн гранульованого шроту, 12400 тонн гліцерину і 2300 тонн добрив на рік.

Біодизель - 750 євро/тонна (в  Україні частина легкових автомобілів, які обладнані дизельними двигунами, незначна, але у сільському господарстві всі трактори та самохідні комбайни працюють на звичайному дизельному паливі).
Рапсовый шрот - 85 євро/тонна (котирується на сировинних біржах і може бути легко проданий як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.)
Добрива - 270 євро/тонна (застосовуються для поліпшення живлення рослин, властивостей грунту, підвищення врожаїв).
Гліцерин - 300 євро/тонна (споживачами добрив є безліч сільських господарств країни, які включають щорічне добриво орних земель).